Хто стоїть за відомим українським нардепом Сергієм Капліним. Вся правда про джерела його фінансування

Українські політики іноді вражають оригінальними ідеями. Поставити порожні намети в Маріїнському парку і назвати це «акцією протесту». Звинуватити владу в корупції і тут же задекларувати мільйон доларів, п’ятиповерхову віллу і шикарний автомобіль. Зібрати людей на мітинг під Верховною Радою в неділю – коли в парламенті нікого немає, передає Корупція.Інфо

Мітинги – різні, особи – одні

Останнім варіантом «креативу» 19 лютого відзначилася Соціал-демократична партія Сергія Капліна. Зібравши близько тисячі людей на Європейській площі, соціал-демократи пішли пікетувати порожній парламент з вимогою підвищити мінімальну зарплату до десяти тисяч гривень, а пенсію – до п’яти. Причому відбувалося це дійство одночасно з іншою, більш багатолюдній акцією – мітингом прихильників Міхеїла Саакашвілі за імпічмент Президенту Петру Порошенко.

Втім, синхронність дій «Руху нових сил» і «Колишніх простих людей» не дивує – ці дві політичні сили і раніше дивним чином «збігалися в часі» при проведенні масових заходів. Причина проста – обидві партії використовують для залучення людей на мітинги одних і тих же рекрутерів. Що, власне, і підтвердили «не на диктофон» нашим журналістам учасники недільних акцій протесту. До слова, за кілька годин на вулиці мітингувальники отримали від 150 до 200 гривень на людину.

Звідки ж гроші на організацію таких акцій у «простої людини» Сергія Капліна? Як «гнучкий політик» Сергій Миколайович знайшов відразу кілька джерел фінансування свого політпроекту.

Джерело перше: нелегальний гральний бізнес

У фракції Соціал-демократичної партії Каплина в Полтавській міськраді числиться досить цікавий депутат – Сергій Чолоєвич Мамоян. Його брат, Рустам Мамоян, вже в 28 років отримав посаду прокурора Обухівського району Київської області. Журналісти одного з українських ЗМІ пізніше встановили, що на настільки «хлібну» посаду Мамояна прилаштував колишній прокурор області Микола Гардецький. «На знак подяки» за це Батько братів Мамоян Чоло купив Гардецькому квартиру на Хрещатику. Зв’язки з прокуратурою сімейство Мамоянов підтримує і через якусь Лілію Мамоян – начальницю Управління правозахисної діяльності, протидії корупції та злочинності у сфері транспорту київської міської прокуратури. Чоловіком цієї жінки є брат Чоло Мамояна Артур.

Цікаво, що, коли кілька років тому активісти Радикальної партії проводили рейд по підпільним гральним салонам столиці, власники деяких з них стверджували, ніби є лише «зіц-головами», а справжній власник грального бізнесу – Чоло Мамоян, що має «непробивний дах» в столичній прокуратурі. За їх же свідченнями, Мамоянів «кришує» заступник перший заступник глави СБУ Павло Демчина, який отримав цю посаду за сприяння Ігоря Кононенко – ще одного заступника Каплина.

Джерело друге: «колишні»

Пам’ятайте скандал з телефонною розмовою Саакашвілі і Курченко? Тоді з’ясувалося, що «кристально чистий» Міхо не соромиться брати гроші у побіжного «гаманця Януковича». Сергій Каплін також не гребує цим джерелом фінансування. Це зокрема підтверджує і той факт, що другою після Каплина, людиною в Соціал-демократичної партії є якийсь Сергій Варламов – в минулому глава департаменту природного газу в групі компаній Курченко.

Варламов, правда, спробував приховати цей факт своєї біографії, проте був викритий активістами «канцелярської сотні». Вони виявили і відновили роздруківку номерів телефонів керівництва групи, в якій фігурує і Сергій Анатолійович. Цікаво, що Варламов навіть не спромігся змінити номер телефону після того, як вже при новій владі став заступником глави Держрезерву.

Завдяки розслідуванню волонтерів «канцелярської сотні», Варламов потрапив під «закон про люстрацію». Однак, політичних амбіцій не втратив, ставши посередником між своїм колишнім босом Сергієм Курченко і відразу двома українськими політичними проектами – «Рухом нових сил» Міхеїла Саакашвілі і Соціал-демократичною партією Сергія Капліна.

До слова сказати, Варламов і сам побічно підтвердив цей факт своєю поведінкою 19 лютого. Він був присутнім на сцені під час мітингу соціал-демократів, а потім прогулявся і на мітинг прихильників Саакашвілі. Втім, на останньому він вважав за краще залишитися в тіні. Але присутність Варламова на мітингу підтверджують численні очевидці. Ймовірно, Сергій Анатолійович вирішив особисто проконтролювати, як витрачають «спонсорські» гроші обидві «ввірені» йому партії.

Джерело третє: Віктор Медведчук

Екс-главу адміністрації президента Кучми і Сергія Капліна об’єднує не тільки бренд «Соціал-демократична партія». Свого часу Каплін відзначився активною участю в проекті «Український вибір», створеного Медведчуком натомість скомпрометувавшого себе СДПУ (о).

Сьогодні Каплін публічно намагається триматися подалі від УВ. Але, як відомо, «рукописи не горять» – на сайті «Українського вибору» Каплін і сьогодні фігурує як учасник проекту.

«Хочу змінити конкретні речі в конкретній країні, змінити життя конкретних людей. … Хто стане локомотивом цих змін, якщо владі довіряють в середньому 15%, опозиції – 20% простих людей? 90% розраховують на себе – це і є громадянське суспільство. Суспільство, яке рятує своїх дітей і онуків від злиднів і смерті. Це і є український вибір », – написав Каплін на своїй сторінці проекта.

Істочнік четвертий: Льовочкін, Кононенко, Соцстрах

До перерахованих вище джерел фінансування можна додати ще й корупційну схему щодо щорічного розкрадання 20 мільярдів гривень з Фонду соціального страхування. Однак в цій схемі у Каплина лише допоміжна роль – основну грає його покровитель Ігор Кононенко. Останній, до слова, «успадкував» цю схему від колишнього глави адміністрації Віктора Януковича – Сергія Льовочкіна. «Успадкував» разом з Каплиним, якого саме Льовочкін фінансував при створенні партії. Тоді вона ще не була «соціал-демократичною» і іменувалася «Партією простих людей».

Капліну в схемі з Фондом соціального страхування дістаються лише« крихти з панського столу »- основну частину «вершків» знімають Кононенко та заступник голови Федерації профспілок Володимир Саєнко. Однак навіть ці крихти в грошовому еквіваленті є досить круглою сумою. Словом, у виборі засобів для реалізації свого проекту Сергій Миколайович себе не обмежує. Ось тільки чи можна назвати Соціал-демократичну партію проектом «політичною»? Можливо, чесніше було б назвати її «корупційною»?

Джерело

Related posts